архОксана пишет:Мені більше цікава Ваша про трьохразову перевірку.
Об'єми будівництва зменшуються, а руки треба ж чимось зайняти!
Якби інспекція робила все, що записано в положенні...
архОксана пишет:Громадянська війна? І хто її буде робити?Гомо совєтікус...?
А я все-таки відповім. Мені довелося бути в Москві 20 серпня 1991 року і в вересні-жовтні 1993 року. Наш Майдан-2004 - це дитяча забавка, різновид Першотравневої демонстрації. Ви щасливі, якщо не бачили озвірілу юрбу.
В серпні 1996 я спостерігав на Кіпрі в прямому ефірі, як спочатку 15-тисячна юрба байкерів спробувала прорватися через кордон, який охороняли турецькі націоналісти Бозкурт - "сірі вовки". Це у них така традиція: в першу неділю серпня вся країна іде на відпочинок і молоді люди із числа "скривджених" в 1974 році на мопедах і мотоциклах збираються до Деринії (між Айя-Напою/Ayia Napa/ і Фамагустою/Ammochostos/ ). Жодної автомашини, тільки байком, або пішки. А того року на острів прибуло іще пів-тисячі байкерів із Європи. Традиційно, все мало закінчитися вирізанням на згадку шматка колючого дроту із кордону на "green line". Потім ще два-три тижні можна було хизуватись своїм геройством, демонструючи "трофей".
Але юрба прорвалася через кордон і почалися рукопашні бої із "сірими вовками", озброєними гумовими кийками. Коли беззбройний натовп вже майже був витіснений за огорожу, Тасос Ісаак кинувся допомагати одному хлопцю, що заплутався у дроті. На нього накинулись юрбою всі вивільнені на інших ділянках "захисники турецького Кіпру". На очах усіх глядачів хлопця забили насмерть.
Майже через неділю, 14.08.1996 історія отримала продовження. Хто був на Кіпрі, той знає, що похорон і весілля - це 3-5 тисяч учасників. А тут - така подія! От оця вся юрба і ломанулась на турецьку заставу. Двоюрідний брат Ісаака - Соломос Солому прорвався через кордон і спробував зірвати прапор із флагштоку застави. На відео видно, як з балкону він отримує п'ять куль із автомата: http://www.youtube.com/watch?v=IUTEx6VnE4c
Ми в ті дні постійно тримали автомобіль із повним баком і сподівались тільки на англійську базу. Газети писали, що Англія була готова до евакуації 2 млн. чоловік протягом тижня. Мої знайомі кіпріоти розповідали, як у 1974-му в одних сандаліях, із 4-місячною дитиною, пішки добирались із Морфу до Лімасолу. Інший знайомий був поліцейським і охороняв заарештованого Рауфа Денкташа. Коли почалася стрілянина, він завантажив на вантажівку 100! чоловік і дременув у гори до Троодосу. Після розділу Кіпру вони опинилися в грецькому секторі. Його дім залишився за 3 км по іншу сторону кордону.
Не дай Боже!